Такий хід зробили, щоб екс-чиновник, визнаний судом корупціонером, міг отримувати допомогу по безробіттю.

 

22 жовтня 2014 року Апеляційний суд Полтавської області визнав директора (на той час) Департаменту інформаційної діяльності Полтавської ОДА корупціонером. Через кілька днів в облдержадміністрацію мало прийти рішення суду і Олега Миколайовича мали звільнити. Проте Пустовгар розіграв цікаву комбінацію.

Згідно відповіді на запит на доступ до публічної інформації, який подав «Громадський Майдан Полтавщини», Олег Пустовгар з 7 по 26 жовтня перебував у тарифній відпустці. В перший же день після виходу з неї, 27 жовтня, будучи вже визнаним корупціонером і знаючи, що незабаром має прийти рішення суду, він сам звертається до тодішнього губернатора Віктора Бугайчука звільнити його на наступний день за згодою сторін.

Процес звільнення чиновника такого рівня є доволі складним. Відділ кадрової роботи апарату (керівником якого є Роман Чабановський) проводить процедуру погодження з Державним комітетом телебачення та радіомовлення України та Міністерством культури України. Але в даному випадку процедура пройшла настільки швидко, що вже 29 жовтня 2014 року Віктор Бугайчук видає розпорядження про звільнення Олега Пустовгара.

Сам же Олег Миколайович 28 жовтня показово зібрав речі і пішов з ОДА. Щоби журналісти не діставали його дзвінками, він відключив телефон.

У тій же відповіді на запит за підписом в.о. голови облдержадміністрації Олега Пругла сказано, що до них «не надходило офіційних повідомлень від правоохоронних органів про притягнення до відповідальності в судовому порядку Пустовгара О.М.». Але через резонанс у ЗМІ очільники Полтавської ОДА не могли не знати про рішення суду 22 жовтня 2014 року і свідомо пішли на допомогу своєму колезі.

Цікавий факт: Олегу Миколайовичу взагалі можна було не поспішати зі звільненням, адже рішення суду про притягнення його до адмінвідповідальності надійшло до Полтавської ОДА аж 18 листопада 2014 року (майже місяць з дня його винесення).

Для чого було потрібен цей поспіх зі звільненням? Для того, щоб екс-чиновник мав можливість отримувати допомогу по безробіттю.

У скільки ж обійдеться бюджету України допомога по безробіттю для Олега Пустовгара?

Ми знаємо точні суми зарплат, які Олег Миколайович отримував з квітня по липень 2014 року. Станом на кінець липня з надбавками і преміями його зарплата складала 6555 грн. Припустимо, що із серпня по жовтень 2014 року він припинив її збільшувати і залишив на тому ж рівні. Тоді середня його зарплата за 6 місяців, від якої обчислюється допомога по безробіттю, складе 5897 грн. Таким чином, виходячи з нашого припущення, згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»:

1)       перші три місяці екс-чиновник отримуватиме 4128 грн (100% від 70% середньої зарплати);

2)       наступні 3 місяці – 3303 грн (80% від 70% середньої зарплати);

3)       ще 3 місяці – 2890 грн. (70% від 70% середньої зарплати).

Загалом же сума, яку він отримає за нашими прогнозами, – 30961 грн. Це майже у 2 рази більше за ту суму, через яку його визнано корупціонером (17000 грн для ГО «Молода Просвіта»).

Діонісій Каплін, депутат Полтавської облради і експерт «Аналітичного центру розвитку громадянського суспільства», після журналістського розслідування якого Пустовгар і отримав протокол про корупцію від УСБУ, говорить про цей випадок так:

–          По-перше, викликає обурення те, що Віктор Бугайчук і Роман Чабановський не почали готуватися до звільнення Олега Пустовгара, коли той отримав звинувачення у корупції. Вони дали змогу йому отримувати зарплату весь цей час, чим руйнували репутацію нового керівництва ОДА. По-друге, цей випадок «кришування» свого друга – це просто інша форма «кумівства». Олега Пустовгара мали звільнити саме як корупціонера, тим самим показавши, що починаються зміни у ставленні до таких злочинів. Фактично, за сприянням Бугайчука і Чабановського, Пустовгар зміг отримати і ще отримає з держбюджету більше 50 тисяч гривень. А в умовах тотальної економії, яка потрібна зараз, це – зловживання великих масштабів, – стверджує Діонісій Каплін.

Даний приклад показує нам, наскільки важко при існуючій недосконалій системі законодавства і неповороткого функціонування державних інституцій покарати чиновника, якого вже і так визнано корупціонером. На жаль, поки що ці проблеми неможливо усунути. Але вже притягнення до адмінвідповідальності держслужбовця такого рівня було досягненням.

 

«Аналітичний центр розвитку громадянського суспільства»